Під снігом біля корівника у селі Обідне Немирівського району на Вінниччині знайшли трупи корів, поросят. Селяни звинувачують директора господарства "Прогрес" 43-річного Анатолія Струтинського у масовій загибелі худоби, пише Gazeta.ua.
Обідне за 24 км від райцентру. Дороги до села розчищені, хоч і вузькі. Ферма розташована на околиці. Біля входу до корівника зібралися з півсотні селян.
— Від голоду та холоду здохли три десятки телиць і корів. Топилися в гноєві і розкладалися. Тут два роки хазяйнічають Анатолій Струтинський і Валентина Возна. Вона людей за бидло считала, всяко нас обзивала, матюки в ход ішли. Люди не витримували і звільнялися, — пояснює 34-річна Лідія Галузінська, працює дояркою. — Корів нікому було годувати.
Місцеві кажуть, до 2000 року це господарство було одним із найкращих у районі, називалося "Прогрес". Там працювали 120 місцевих. Позаторік господарство очолили вінницькі підприємці. На його базі створили фірму "Ренесанс-Агро". На роботу взяли 35 селян, обіцяли платити 1,7 тис. грн.
Зараз тут працюють десять чоловік. Решта звільнилися у жовтні.
— Тоді й почав скот голодувати, бо нікому було робить. Люди терпіли, надіялися, що дадуть зарплату. Так і не дочекалися. Мені 11 тисяч гривень должен. А деяким то 8, то 15 тисяч. Літом щотижня керівництво ферми кололо порося, а нам дулі тикало, — каже Лідія Галузінська. — Якось спиталася, коли гроші будуть. Так він мені до ліктя руку склав і показав, коли я получу зарплату. Як не має грошей, хай розсчитується бартером: м'ясо дає, корма.
Анатолій Струтинський підходить до дверей корівника. Люди кидаються до нього.
— Віддай 400 тисяч гривень зарплати, — кричить натовп.
Фермер ніяковіє, виправдовується:
— Ті борги накопилися у "Прогресі", — каже.
— Раз не віддаєш грошей, ми забираємо у тебе машину, — грозяться. — Не віддаси ключі, "Ниву" перевернемо, — галасують люди.
Струтинський одразу погоджується. Але викликає міліцію. Запрошує подивитися на корів. Каже, вони не такі вже й худі.
— Набрехали, що стільки худоби вмерло. Насправді, трьох здали на утилізацію і одну свиноматку, бо її поросята зассали. А мене підставили. Тих дохлих свиней десь знайшли і підкинули сюди, — говорить Струтинський. — Ми господарство розширимо. Осьо в цій комнаті буде доїльний зал.
Показує приміщення, по кісточки залите сечею та гноєм.
Директор бере з-під стіни кілька дощок, кидає під ноги. Йдемо далі. Корови брудні й мокрі, стійла нечищені. У приміщенні холодно — вікна вибиті.
— Треба буде купити пльонки й позабивати, щоб не дуло. А то і корова не розтелиться від холоду, — додає Галузінська.
У корівник заїжджає возом чоловік у шапці-вушанці, робочому одязі. Називається Андрієм.
— Якби ми не розказали, що тут робиться, ті телята замерзли б від холоду, — каже. — Зараз худоба нагодована. Бо коли корови голодні — ревуть на все село.
Навколо ферми все засипано снігом. Кажуть, трупи корів вивезли на Тульчинський ветсанзавод.
— Про падіж худоби дізналися тиждень тому. Тоді я наказав відгодувати скот, — пояснює голова райадміністрації 35-річний Петро Михайленко, з яким ми приїхали в Обідне. — Власники ферми закупили комбікорму, браги та бурякового жому. В обід корові дають солому та воду. Телятам — сіно. По закону не маємо право лізти в господарство, бо то приватна територія. Та я мало не щодня тепер сюди приїжджаю.
Корівник перевіряють працівники обласного управління агропромислового розвитку та ветмедицини.
— У мене волосся дибом стало, як побачив трупи в снігах. Ми продали їм тисячу голів, а лишилося 300. Зараз усе налагоджується. Із 40 літрів надоїв молока вийшли на 120 у день, — каже колишній голова колгоспу, депутат райради Петро Лисак.
Селяни звернулися до нього, щоб узявся керувати фермою. Струтинського люди вигнали з господарства. Вирішили самі доглядати корів.
